Міністерство освіти і науки України Національний університет “Львівська політехніка” / Звіт До Лабораторної роботи №3 З дисципліни: «Кросплатформені засоби програмування»  Мета: ознайомитися з процесом розробки класів та пакетів мовою Java. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ Класи Мова Java є повністю об’єктно-орієнтованою мовою програмування, тому вона дозволяє писати програми лише з використанням об’єктно-орієнтованих парадигм програмування, що базуються на понятті класів. Синтаксис оголошення простого класу в мові Java має наступний вигляд: [public] class НазваКласу { [конструктори] [методи] [поля] } Приклад оголошення загальнодоступного класу: public class StartClass { public StartClass() { str = "Hello"; } public StartClass(String initString) { str = initString; } public void showMessage() { System.out.print(str); } private String str; } Необов’язковий специфікатор доступу public робить клас загальнодоступним. У кожному файлі з кодом програми може бути лише один загальнодоступний клас, ім’я якого співпадає з назвою файлу, та безліч класів без специфікатора public. Створення об’єкту класу складається з двох етапів: оголошення та ініціалізації посилання на об’єкт. Оголошення посилання на об’єкт класу має синтаксис: НазваКласу назваПосилання; Приклад оголошення посилання на об’єкт класу StartClass: StartClass obj; Ініціалізація посилання на об’єкт класу здійснюється за допомогою оператора new і вказування конструктора, який має збудувати об’єкт. Одержаний в результаті цих операцій об’єкт розташується у області оперативної пам’яті що зветься ”куча”. Ініціалізація посилання на об’єкт класу за допомогою конструктора за замовчуванням має такий синтаксис: назваПосилання = new НазваКонструтора(); Приклад ініціалізації посилання на об’єкт класу StartClass: obj = new StartClass(); При створенні об’єктів дозволяється суміщати оголошення та ініціалізацію об’єктів, а також створювати анонімні об’єкти. Якщо посилання на об’єкт не посилається на жоден об’єкт, то йому слід присвоїти значення null. На відміну від полів-посилань на об’єкти, локальні змінні-посилання на об’єкти не ініціалізуються значенням null при оголошенні. Для них ініціалізацію посилання слід проводити явно. Методи Метод – функція-член класу, яка призначена маніпулювати станом об’єкту класу. Методи можуть бути перевантаженими. Перевантаження методів відбувається шляхом вказування різної кількості параметрів та їх типів методам з однаковими назвами. Синтаксис оголошення методу наступний: [СпецифікаторДоступу] [static] [final] Тип назваМетоду([параметри]) [throws класи] { [Тіло методу] [return [значення]]; } Конструктори, методи, та поля класу можуть бути відкритими (public), закритими (private) та захищеними (protected), що визначається специфікатором доступу. Специфікатор доступу public робить елемент класу загальнодоступним в межах пакету (набору класів, з яких складається програма). Специфікатор доступу private робить елемент класу закритим (недоступним) для всіх зовнішніх відносно даного класу елементів програми (включаючи похідні класи). Специфікатор доступу protected робить елемент класу закритим (недоступним) для всіх зовнішніх відносно даного класу елементів програми, проте цей елемент буде загальнодоступним для похідних класів. Якщо будь-який елемент класу не має специфікатора доступу, то цей елемент автоматично стає відкритим та видимим у межах пакету (не плутати з public). Всі елементи класу, що оголошені без використання ключового слова static, належать об’єкту класу. Тобто, кожен об’єкт класу містить власну копію цих елементів класу. Ключове слово static робить поле або метод членом класу, а не об’єкту, тобто вони є спільними для всіх об’єктів класу. Оскільки клас існує завжди, на відміну від об’єктів, які створюються в процесі роботи програми, то статичні елементи класу доступні навіть тоді, коли ще не створено жодного об’єкту класу. Цей підхід використовується при написанні методу main з якого починається виконання консольної програми, бо на мом...